Здійснити подорож до Ісландії хотів давно, але ніяк не випадало нагоди. Нарешті настав той час, взяв білети до Рейк’явіку і понеслося! Вимальовувався наступний маршрут: Рейк'явік (кільце по південному заході острова) — півострів Snуfellsness — Західні фіорди — пересічення острова з півночі на південь і назад по F-roads — Akureyri — озеро Уskjuvatn і льодовий грот Kverkfjуll — озеро Mуvatn і водопади півночі — Східні фіорди — льодова лагуна Jуkulsуrlуn і водопади півдня — Рейк'явік. Подорожувати вирішив на орендованому автомобілі. Більша частина доріг вкрита гравієм або ґрунтом, навіть на головній магістралі, що огинає острів, зустрічаються ділянки без твердого покриття.

Почну мабуть з Національного парку Тінгветлір (Тingvellir; у перекладі з ісландського щось подібне до «поля для зборів»), місце унікальне як в геологічному, так і в історичному аспекті.

Як відомо, Ісландія знаходиться на кордоні двох літосферних плит — північноамериканської і євразійської, і кордон цей проходить тут, в Тінгветлір.

Порізана багаточисельними глибокими і вузькими тріщинами поверхня дозволяє переконатися на власні очі в тому, що Америка і Європа віддаляються один від одного з швидкістю близько двох сантиметрів на рік.

У 930 році в Тінгветлірі вперше зібрався найстаріший в Європі парламент — Альтинг. Саме тут протягом декількох століть ухвалювалися закони і вершилося правосуддя.

Саме тут в 1000 році Ісландія прийняла християнство. Саме тут в XVI столітті відповідно до законів данської монархії топили в озері жінок, звинувачених в чаклунстві чи зраді своїм мужам, а чоловікам рубали голови.

Кажуть, що Скеля Закону (Lуgberg), на якій сидів головуючий в зборах, знаходилася ось тут, хоча достовірно це невідомо.

Каньйони і тріщини в нижній частині долини заповнені на диво чистою і прозорою водою. Один з них, Nikulуsargjу, відоміший як Peningagjу, «каньйон пенсів». За повір’ям, якщо загадати бажання і кинути в нього монету, прослідити її дорогу, і побачити її лежачою на глибині декілька метрів, то бажання обов’язково здійсниться :)