Попа – це гора! Та не проста, а така, куди їдуть паломники і просто туристи. Гора Попа – це колишній вулкан, якому одного прекрасного дня набридло вивергатися, і він перетворився в гору заввишки близько 750 метрів. Видершись по сходах (хвилин 25), ми побачили храм, який знизу здавався зовсім іграшковим, а насправді виявився вельми масштабним.

Підніжжя гори утопало в зелені, а сама вона здавалася зібраною з величезних валунів, пласку вершину прикрашали золоті дахи храмів і пагод. За бірманськими легендами на цій горі живуть ті самі анімісткі духи Наті, яким спрадавна поклонялися бірманці, пізніше їх витіснив буддизм.

Але бірманці так і не змогли від неї відмовитися, духи досить злі і небезпечні, тому вважається, що краще ублажити їх на всяк випадок, більш того найголовнішим духом в Бірмі був визнаний сам Будда, таким же "запозиченим" став і слоноголовий бог індусів Ганеш, тут він відповідає за добробут. А взагалі є тут духи і розпусти, і пияцтва та ін. Тобто всім цим порокам ми зобов'язані духам, що вселилися в нас, варто їм принести дарунки і вони залишать вас. Ось і йдуть паломники вгору по кам'янистій горі в святилище всемогутніх!

Ще однією, хоча напевно найголовнішою фішкою гори Попи, є декілька зграй мавп що міцно влаштувалися на горі. Вони безцеремонно грабують паломників і туристів.

До вершини гори ведуть неширокі кам'яні сходи, підніматися по ним потрібно босоніж, як і у всіх буддійських храмах.

Духи - це не пустий міф на голому камінні. Вони дійсно живуть на цій горі. У них є свої кімнати з меблями, столи, ліжка, стільці, посуд для чаю. На стінах розвішені фотографії.

Кожен дух має спеціально для нього зроблене тіло, вирізане з дерева або каменю, ретельно розфарбоване, одягнене в святковий одяг. У одній з кімнат ми побачили цілу компанію, церемонно сидять за столом, попивають чай, покурюючи трубки. Всі вони були усипані грошима.

Саме у їх честь на горі проводяться фестивалі, під час яких, за деякими даними, відбувається "overall drunken exstasy". На жаль, ми не змогли побачити це дійство на власні очі. Думаю п’яні бірманці – це унікальне видовище :)

Адже, за весь час нашого перебування в Бірмі ми не побачили жодного аборигена, який би водив дружбу із зеленим змієм :)

Походили по святилищах, невеликих храмах, помилувалися видами, що відкриваються з вершини, на сусідні гори і долини, і відправилися вниз. Проводжали нас, так як і зустрічали,ті ж самі макаки:)